У 2026 році українці відзначатимуть Святвечір у четвер, 24 грудня, а вже наступного дня святкуватимуть Різдво Христове. Після переходу церков на новий календар традиційні дати змінилися, хоча частина релігійних громад продовжує дотримуватися старого стилю.
За новим церковним календарем Святвечір припадає на 24 грудня 2026 року, а Різдво Христове відзначатимуть у п’ятницю, 25 грудня. Саме цих дат дотримуються Православна церква України та Українська греко-католицька церква після календарної реформи.
Православна церква України перейшла на новоюліанський календар 1 вересня 2023 року. Водночас окремим громадам і монастирям дозволили зберегти старий юліанський календар, якщо вони вирішили не змінювати традиційні дати святкування.
Українська греко-католицька церква також перейшла на новий стиль для нерухомих церковних свят із 1 вересня 2023 року. При цьому порядок визначення дати Великодня залишився незмінним.
Для релігійних громад, які продовжують користуватися старим календарем, Святвечір припаде на 6 січня 2027 року. Різдво Христове вони святкуватимуть наступного дня, 7 січня.
Святвечір, який також називають Надвечір’ям Різдва Христового, завершує період Різдвяного посту. Цей день присвячений духовній підготовці до одного з найбільших християнських свят.
За церковною традицією віряни присвячують Святвечір молитві та богослужінням. У родинах заведено збиратися за спільним столом, дякувати за прожитий рік і згадувати близьких, які не можуть бути поруч.
Одним із найвідоміших українських звичаїв є початок святкової вечері після появи першої зірки. Вона символізує Вифлеємську зорю, яка, за євангельською історією, сповістила про народження Ісуса Христа.
Водночас очікування першої зірки належить передусім до народних традицій. У церковному розумінні головне значення вечора пов’язане з молитвою, вдячністю та єдністю родини.
Особливе місце у святкуванні займає традиція готувати 12 пісних страв. Найпоширеніше пояснення пов’язує цю кількість із дванадцятьма апостолами Ісуса Христа.
Існує й інше трактування, за яким 12 страв символізують дванадцять місяців року. При цьому єдиного обов’язкового переліку святкових наїдків немає, адже меню залежить від регіону та сімейних звичаїв.
Головною стравою Святвечора традиційно залишається кутя. Її готують із пшениці або іншого зерна, додаючи мак, мед і горіхи.
Також на святковий стіл часто ставлять узвар із сушених яблук, груш і слив. Серед поширених страв — пісний борщ, вареники з картоплею, капустою чи грибами, голубці з крупами та тушкована капуста.
У багатьох українських родинах на Святвечір також готують рибу, квасолю, горох, картоплю, грибну юшку, пироги та пісні пампушки. Конкретний набір страв може відрізнятися навіть у сусідніх регіонах.
Ще одним давнім символом українського Різдва є дідух — сніп із колосків, який встановлюють на почесному місці в оселі. Він уособлює врожай, добробут, пам’ять про предків і зв’язок між поколіннями.
У деяких регіонах під святкову скатертину традиційно кладуть сіно. Цей звичай пов’язують із яслами, у яких, згідно з біблійною історією, народився Ісус Христос.
Перед початком Святої вечері родина може зібратися на спільну молитву. За традицією першою куштують кутю, яка посідає центральне місце серед різдвяних страв.
Після вечері або вже на Різдво українці колядують, вітаючи господарів зі святом. У деяких місцевостях колядки починають співати безпосередньо на Святвечір.
Історичні свідчення підтверджують, що багато сучасних різдвяних звичаїв існували в Україні понад сто років тому. Зокрема, у Львові на початку XX століття родини також готували 12 страв, хоча їхній склад залежав від місцевих традицій і достатку сім’ї.
На святкових столах тоді можна було побачити кутю, компот, вареники, голубці, рибу, тушковану капусту, борщ і пампушки. У заможніших львівських родинах ялинки прикрашали скляними іграшками, а іноді навіть закріплювали на гілках маленькі свічки.
Окреме святкування народження Ісуса Христа виникло не відразу після появи християнства. За даними Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, його вперше встановили в Римській церкві за Папи Юлія I в середині IV століття, після чого традиція поступово поширилася на Схід.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
